|
Новини бібліотеки |
Гостьова книга |
Збігли струмками сніги... Уже зеленіють долини,
Закучерявився гай:
В свіжім вбранні земля, і ріки, що в повідь гриміли,
В ложе вертаються знов.
Грації1 й німфи2,одкинувши шати й серпанки прозорі,
Йдуть у веснянім танку...
Все на землі перемінне - так кажуть нам роки текучі
Й сутінь померклого дня.
Тільки повіє весною - і літо уже на порозі;
Літо перейде - і глянь:
Осінь розсипала овочі стиглі; за осінню слідом
Мертва ступає зима.
Місяця круг защербиться і знову пливе, повновидий,
Смертним віднови нема.
В темнім житлі, де владика Еней3, де Анк4 і Гостілій5,
Будем ми - порох і тінь.
Хто тобі скаже - докинуть чи ні тобі боги безсмертні
Ще один, завтрашній день?
Тож потішай свою душу! Не хочеш, то візьме нащадок
Спадки незбуті твої.
А як умер ти і Мінос - суддя6 проказав урочисто
Праведний присуд тобі,
Вже не воскреснеш, Торквате! Безсила побожність, і рід твій,
І красномовство твоє!
Бо від підземної тьми не звільнила свого Іпполіта7
Навіть Діана8 сама,
Навіть могутній Тесей не подужав зірвать з Піріфоя
Вічних Аїдових пут9.
---------------------
Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу
ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у
гостьовій книзі