|
Новини бібліотеки |
Гостьова книга |
Річ Посполита Жаб на все болото здавна Була шляхетською анархією славна. Великі і малі Жабú Там надто вільно вже велися: Де хоч скакай, гуляй, ікрися, Що хоч роби! Аж набридати всім сваволя почала,— Живуть, мовляв, незгірш усі земні створіння За монархічного правління: Звір леву кориться, птах слухає орла, Нащо бджола — I та царицю знає — матку... Жаби до Зевса в крик, у квак: «Ква-ква! Дай для порядку Й нам короля, як так!» Бог дав за короля в республіку жабину Кийка Кийковича (по-простому — дубину). Кийок в калюжу з неба плюх! I так перелякав зухвалих скрекотух, Що, затаївши дух, Ті цілий день і цілу ніч мовчали, I аж на ранок стиха кумкать стали: «Кум-кум! Що чуть од короля?» А згодом сміливіші, старші Наважились на очі стать монарші. Давай вони заходити здаля, А потім ближче, ще... Нарешті осміліли, За лапки торгають, а ті й на шию сіли,— Кийок усе їм дозволя. «Оце король, так так! Ти бачив чудасію? Та ми йому — квак-квак! — всі вилізем на шию!.. Цьому нікчемнику скорятися шкода! Потрібна влада нам поважна і тверда!» Дійшла до Бога знов та скарга, I він змінив Жабам монарха: Замість Кийка настановив Вужа. А цей повзун, пливун, підслухач і підглядач Усюди нишпорить (щоб знали короля, бач!) I ні на кого не вважа — Усіх гризе, немов залізо ржа. Вельможних Жаб за те, що дмуться і жиріють, Ще й допускаються усяких зловживань, А бідних, знов, за те, що в злидні, як у твань, Залізли з лінощів, та так і животіють, А квакунів за те, що не мовчать, А мовчунів за те, що не кричать... Отак той Вуж тиранить рід жабиний. Відчайне кумкання встає аж до небес — I знов Жаби благають переміни, Та їх уже не слухає Зевес.
Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу
ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у
гостьовій книзі
