Олександр Блок (1880—1921)

Про доблесті, про подвиги, про славу. Переклад Степана Пінчука

* * *


Про доблесті, про подвиги, про славу
Я забував на цій гіркій землі,
Коли твоє лице в простій оправі
У мене сяйвом грало на столі.

Та час настав, і ти пішла із хати.
Я кинув перстень заповітний в ніч.
Ти долю іншому наважилась віддати,
І я забув вогонь чудових віч.

Летіли дні, проклятим мчали роєм...
Вино й жага стрясали суть мою...
Згадав тебе я перед аналоєм,
І кликав, наче молодість свою.

Тебе я кликав, ти ж не озирнулась,
Ти в синій плащ печально загорнулась,
Я сльози лив, до них ти не зійшла.
У ніч сиру з домівки ти пішла.

Не знаю я, де захисток гордині
Своїй ти, ніжна, дорога, знайшла...
Я міцно сплю і сню про плащ твій синій,
В якому ти у ніч сиру пішла...

І вже не мріяти про ніжність, славу,
Минуло все, час юності пропав!
Твоє обличчя у простій оправі
Рукою власною зі столу я прибрав.

Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у гостьовій книзі