|
Новини бібліотеки |
Гостьова книга |
Отчинне почуття
Я вітер вітаю I хвилі розліг. Блажен єси, краю Прапредків моїх! О небо сумирне! О зела земні! Вам буду я вірний Всякчас і всі дні! Як хміль обвиває Сердечно дуби, Так, серце безкрає, Все тут полюби! Став легіт недвижний І лист не дихне — I чую я, ніжний: Тут люблять мене. Блаките, як близько Ти в ріднім краю — Я тут із колиски До зір дістаю. О Рейне величний! Котися і плинь! Вертайся, довічний, Мене не покинь! Мій отче, як тужно Без тебе я жив, А нині знов мужньо Підношу я спів. Ти сина окрити Жадаєш грудьми. О світлий, ці квіти Як дар мій прийми!Ворог
Знаю я одного, Його ми не любимо, ні! Я назву одного: Він ламає мечі міцні. Горе! Чоло його затоплене в ніч, А стопи його — в диму порохів. Іде він — і листя гаїв Спадає на землю темну. Безжальний, В руках, як лід, Він підтримує світ, Що кроком бреде дитинно-хистким. Смерть — імення йому. Перед ним Навіть духи тремтять, героєм жаским.
Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу
ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у
гостьовій книзі
