Катерина Голубкова

Освідчення в любові

Білий туман понад мудрим Дніпром
Золотом світить і древнім сріблом..
Очі заплющу, не буду сумною:
Білої ночі габа над Невою!..
Білий туман над широким Дніпром.

Що воно трапилось, вір чи не вір,
Бачу — каштани цвітуть на Неві,
З круч придніпровських — півночі липи
Світяться яро, мов смолоскипи.
Так уже трапилось, вір чи не вір...

Двійко цих міст не розділить межа:
Серце в одному,
               а в другім — душа.
Двійко не схожих, двійко не ближніх,
Завжди знайомих і завжди незвичних...
Двійко цих міст не розділить межа.

Юність і совість моя — Ленінград,
Тут воювали мій батько і брат.
Тут почалась моя творча дорога...
О Ленінграде, мій вчителю строгий,
Юність і совість моя — Ленінград.

Щастя дитинства — каштановий Київ.
Він для труда сильні руки розкрилив.
Тут мою пам'ять, як соком живло,
Слово наповнило, в світ повело.
Щастя дитинства — каштановий Київ.

Ніби два сонця над щедрістю долі,
Гордість моя на життєвім роздоллі.
Вами голублена, ваша навіки:
Рідні міста і святі ваші ріки!
Світять два сонця над щедрістю долі.

Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у гостьовій книзі