Сергій Городецький

Гомер

Його очам ряхтіли небеса,
І зброї блиск, і розкіш хтиво-сита.
Еллади юна і п'янка краса
Була йому принадливо відкрита.

І дума в ньому визріла тайком,
Що богорівні люди всі справіку.
І ось Афіна лагідним перстом
Затьмарила співцю тремкі повіки.

— Ти бачив землю в сяйві та в цвіту,
Тепер тобі дарую сліпоту,
Щоб для народу пісня засвітилась,

І знов зійшли в його душі зірки, —
Він посохом обстукував віки,
Богиню славив за любов і милість.

Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у гостьовій книзі