Валентин Катаєв

Вірші

Учений


Перо страшніше від обойми пістолета,
Коли потрапить до залізної руки.
І Енгельс у глибокій тиші кабінету
Розгоном сторінок поколихнув віки.

Хіба не так углиб росте коріння дуба?
Воно у пітьму надр несе такий нестрим,
Аж поки поміж скель не розігнеться грубо
І не розколе їх
             навалом віковим,

1920, Одеса





Вуличний бій


Як від м'яча, що потрапляє в скло,
Почався день од вибуху тугого.
Схвильований, не будячи нікого,
Покинув на світанку я житло.

За рундуком в тужавий гурт звело
Людей, которі наслухали строго,
Куди стріляє з корабля залога,
Куди той свист холодний понесло,

Пробіг матрос. Осколок ґедзем тенькнув.
Трамвайний дріт шукав іржаву рейку,
Немов ласо, закручене в петлю.

Вже іграшка нікчемна і горбата —
При штабі мокла кинута гармата.
Якій відбили колесо в бою.

1920, Одеса





Поїзд


Знов узліссям гуркочуть колеса!..
Мов коханець, в призначений час
З білим написом поїзд «Одеса»
Пробігає шумливо повз нас.

Він димами крайнебо посмужив.
Стогнуть рейки, щасливо дзвенять,
Кожен гляне услід забайдуже,
А я знов у полоні сум'ять.

1944, Передєлкіно

Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у гостьовій книзі