Юрій Кузнецов

Гімнастерка

Солдат залишив тишині
Дружину і дитя, що спало...
Він чесно бився на війні —
Так похоронка сповіщала.
Що ті утішливі слова
І надаремні ті розради?
Вона вдова, вона вдова...
Земне належить їй віддати!
Тож командири на війні
Такі листи не раз читали:
«Будь-що — та поверніть мені...»
І гімнастерку їй прислали.
Як пахла диму сивина,
Що в брижі та рубці всоталась.
Стократ схилялась — бо жона —
І в гімнастерці задихалась!
Роками снився їй цей дим,
Вдова вже дихала тим димом —
Таким їй рідним і гірким,
Хоча вже майже невловимим.
...Невістка, в добрий час, прийшла.
Й допоки бабця розмишляла,
Пилюку в закутках змела
І — гімнастерку перепрала.

Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у гостьовій книзі