|
Новини бібліотеки |
Гостьова книга |
Ледве-но співом залився Жайворон перший на сонці, Пролісок милий розкрився У золотій оболонці. Я Квітонько, рано зійшла ти! Віє ще хуга зимова, Білі на пагорбах шати, Холодом диха діброва. Знову сховайся до нені, Очка примруж золотисті — Вб'ють тебе зазимки млисті, Роси ранкові студені! К в і т к а Хутко життя моє лине: З ранку живу й до смеркання. Краще цвітіння хвилини, Ніж цілий рік зав'ядання. Друзям шукаєш ти квіти, Втішити хочеш кохану — Їм на віночок зірви ти Квітку найпершу весняну. Я Бачу весняночку просту В травах сухих серед гаю. Мало пишноти і зросту, Звідки ж ця гордість — не знаю. Ані троянди кольорів Ти не дістала уранці, Ані в лілеї уборів, Ані в світання рум'янців. Я у вінок для оздоби Вплів твої квітоньки милі. Чи ж припадеш до вподоби Друзям моїм і Марилі? К в і т к а Друзі вітатимуть радо Квітку малу з переліску. Скромна і мила принада Дружбі миліша від блиску. Але, небесна Марилько! Що тобі перша билина! Їй нагородою тільки Буде... ах! перша сльозина. 1820-1821
Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу
ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у
гостьовій книзі
