Олексій Недогонов

Вірші

Джерело


У тихих книжкових палатах
схиляв у задумі чоло,
у фразах добірно крилатих
Кастальське шукав джерело.
На відкуп жерцям і поетам
віддав я дозвілля і сон...
З колишнім, їй-бо, пієтетом
згадав це на марші колон,—
тоді, як пробили тараном
границю
і вийшли на Прут,
тоді, як двигтіли Балканом
і раптом змінили маршрут,—
і мозку крутнулося жорно:
«У Греції Джон — не рідня...
Це б танковий корпус
                   — по горло!—
й постане Парнас за півдня...»
Та змерхли всі міфи Еллади
за сиві чотири доби:
у штурмі зчорніли солдати,
не мавши в баклагах води.
І я у пекельній жаготі
зневірився в тім джерелі.
Поет,
отупілий в піхоті,
я звик — є калюжі гнилі,
болітця у трупній заразі,
де мух достобіса падких...
Вода ця
в оглушливій спразі
святіша Касталій усіх.
Я пив оту воду на півдні,
веселу,
дзвінку, як вогонь, —
в ту мить у лякливім прозрінні
лице затуляв Аполлон.

1944





Роса благословення


Дві війни я пройшов у піхоті
під началом твоїм, Аполлон.
Я спізнав і атаки в болоті,
й закривавлені нари в санроті,
ще й болючої музи полон.

Я об кулю таки не спіткнувся,
Певно, писано так на роду —
двічі вижив
і двічі вернувся
під зорю, як завжди, молоду.

Вранці вмитий росою урочно,
музі гніву не ставлю в вину,
що навиворіт вдяг я сорочку,
перед тим як іти на війну.

Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у гостьовій книзі