Ципріян Норвід (1821—1883)

Столиця

1


О, вулиці, вулиці... Місто,
Увінчане знаком хреста,
Горять твої вікна іскристо,
Мов хижі зіниці кота.



2


Ці юрби, зодягнені в чорне
(У стоїків* одягах звичних),
Пливуть, аж задуха огорне
Від криків і поштовхів стрічних.



3


Два рухи тут є на признаці:
Або фабриканти женуться
За чимось, або після праці
З заробленим люди несуться...



4


Два образи бачимо зразу:
Це образ продажного неба
І лик заводського екстазу,
Мовляв, є хоч їжа для себе.



5


Он суне араб величаво,
Чоло своє звівши високо,
Стрункий, наче статуй постава.
Поглянь — хай потішиться око!



6


Он похорон тягнеться мимо
Тяжким, погамованим кроком,
Ти прагнеш спочити — за ними
Піди, відпочинь бодай оком!..



7


Чи, ставши цим людям стороннім,
Зведи свої мислі, свій жест
До неба, де світлим балоном
Леліє — над хмарами? — хрест!


-----------
* Чорний колір одягу християни перейняли від стоїків.

Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у гостьовій книзі