Микола Рубцов

Вірші

Хліб


У торбешку сир поклав і грушу,
Ще поклав для розкоші мигдаль.
Хліб залишив
— Та чого я мушу
В отаку з ним волочитись даль?!
А бабуся все ж поклала хліба!
Знаючи про білий світ усе,
Мовила:
— Хіба важка ця скиба?
Хліб, рідненький, сам себе несе.





Рідне село


Хоча і кляне переїжджий
В моєму краю бездоріжжя,
Я серцем приріс до Николи —
Села, де закінчував школу.

Буває, хлопчак вітроногий
За гостем прибулим по сліду
Збирається хутко в дорогу:
— Я звідси так само поїду!

Він скаже притихлим дівчаткам
Зухвало, уже наостанку:
— Ну що в цій провінції скніти?
В Москву треба лижі гострити!

А стане дорослим в столиці,
Побуде в якій заграниці,
Тоді й поцінує Николу,
Де рідну закінчував школу.

Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у гостьовій книзі