|
Новини бібліотеки |
Гостьова книга |
Дружині
Ми знову житимем у своїм домі, Ми по своїх ступатимемо сходах. Це мрії, лиш тобі й мені відомі, Про них ще шепче вітер по городах. О, не дивись на ці сумні руїни, Не плач. Хоч сльози жінці притаманні... Живем, а смерть грозила щохвилини. На передмістя вийдімо туманні. Нема трамвая. Знищена зупинка. Он під стіною в темному розломі Торгує бубликами бідна жінка... Ми знову будем жити в своїм домі. Пусті музеї, замкнені крамниці. Життя існує тільки в антиподах. Бідак з пуделком. Замість віч — очниці... Ми по своїх ступатимемо сходах. Тремтиш... Ти змерзла? Обгорнися шаллю. Без ніг, без рук, укриті лахманами, Сидять каліки навколо шпиталю. Ось бачиш: поле. Місто вже за нами. Лежать побиті звалені паркани. Якийсь уламок — забавка дитині. Пере в подвір'ї жінка шмаття дране, Співає дзвінко півень на бантині. Кіт на паркані мружить око сонне, Зустрілись люди і ведуть розмову... Іще задзвонять радісно бідони, І печиво в кіосках буде знову. Переживем в розрусі і погромі, І оживем по ранах всіх, по шкодах... Ми знову житимем у своїм домі, Ми по своїх ступатимемо сходах.
Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу
ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у
гостьовій книзі
