Микола Тряпкін

Пташки розхлюпували трелі...

Пташки розхлюпували трелі,
Зліталися щораз на плуг...
Гармаш в розірваній шинелі —
Ти не відходив од попруг.

І вибухи понад окопом,
І падав прах світил згори.
А ти вогненним телескопом
З гримучим небом говорив.

І все ж пташки довкіл бриніли
І знов зліталися на плуг.
Рясним зерном зірки летіли,
Окопний засівали пруг.

І вибухали знову й знову
Фугасним ревиськом завіс.
Та десь там, у своїй основі,
Селянський жив-таки заміс.

Вогнем двигтіло з-під накату,
Усе згиналось під вогнем.
Посуне смерть — ти є солдатом,
Життя постане — плугарем.

Яку там дратву, а чи нитку
Ти на долоню клав, як брость?
І смикав шворку від зенітки,
Та шворка — конюха оброть.

Тому і став ти в тій шинелі
У батареї до попруг...
Які тоді лунали трелі!..
Пташки на твій шугали плуг.

Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу ukrlib@narod.ru,
або залиште запис у гостьовій книзі